ВЧІТЬ ДИТИНУ ВЧИТИСЯ

(Лекція)

Протокол

1. Що означає вміти вчитися.

2. Характеристика найважливіших умінь, які охоплює це поняття.

3. Опосередкований шлях формування вміння вчителя.

Виступ класного керівника Коваленко Н.В.

В. Сухомлинський підкреслював, що головне завдання початкової школи полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, на думку відомого педагога, є п’ять умінь: спостерігати; думати; висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю; читати; писати. О. Савченко – провідний дидактик початкової ланки освіти – стверджує, що учень вміє вчитися, якщо він визначає сам або приймає мету, яку ставить учитель, відповідно до неї планує і виконує необхідні дії, контролює та оцінює свої результати.

“Хіба школяр не вміє вчитися? – дивуються деякі батьки. – Адже дитина ходить до школи, готує уроки. Невже цього недостатньо?” Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться гірше від своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб виробити в учнів зазначену якість, важливо сформувати в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інтелектуальних умінь, які забезпечують самостійність у навчанні. Яка участь батьків у цьому процесі? На думку вчених, сім’я може зробити чимало: привчати дітей до виконання режиму дня, виховувати організованість, формувати раціональні способи запам’ятовування, розвивати мислення, спостережливість і обов’язково – прагнення до самостійної праці.

Охарактеризуємо деякі з виділених напрямків.

Як ми вже підкреслювали, успішне навчання молодших школярів тісно пов’язане з організацією їхнього робочого місця. Дитина має вміти підібрати все необхідне на столі, підтримувати порядок на робочому місці. Це допомагає уникнути побічних подразників, зосередитися, мобілізувати всі сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати в неї уміння планувати майбутню діяльність, тобто визначати мету роботи, відбирати необхідні прийоми її виконання, встановлювати їх послідовність, здійснювати контроль за ходом роботи згідно з накресленим планом. Варто виробити в учнів узагальнений підхід до виконання будь-якого завдання: спочатку треба подумати, а потім виконувати. Привчайте дитину міркувати так: з чого почнеш роботу, що зробиш потім, чим закінчиш, як перевіриш. Не скупіться на похвалу, заохочуйте найменші прояви самостійності: “Ти чітко спланувала свою роботу, працювала за планом, нічого не пропустила, тому і виконала завдання правильно. Я рада за тебе”.

Якщо на перших порах дитині важко передбачити послідовність виконання роботи, батьки з успіхом можуть використовувати прийом “роби, як я” (“Якби я це робила, - каже мама, - я б спочатку…”).

Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно прочитати текст, поділити його на логічно завершені частини, до кожної частини підібрати заголовок, чітко та стисло його сформулювати і записати. Слід пам’ятати, що цим складним умінням діти оволодівають поступово. Спочатку вони вчаться відповідати на запитання щодо прочитаного, ділити текст на частини, визначати (з допомогою вчителя) головну думку. І лише в 4 класі молодші школярі оволодівають умінням членувати текст на логічно закінчені уривки, складати план, проводити спостереження за змістом і логікою абзаців. Центральна ланка у складанні плану – вміти визначити головну думку твору.

Таким чином, ми виділили наступне уміння, яке необхідне для того, щоб навчити дитину вчитися, - вміння визначати головні й другорядні ознаки. У процесі навчання школярі дізнаються, що всі ознаки, які притаманні певному предмету, поділяються на головні та другорядні. Головні – це ті, які завжди належать предмету, без яких він не може існувати. Другорядні ознаки в одному випадку можуть належати об’єкту, а в іншому – ні. Так, наприклад, головна ознака м’яча – кругла форма. Оскільки він може бути великим і маленьким, червоного або синього кольору, то розмір і колір м’яча – ознаки другорядні. Пограйте з дитиною у гру “Хто більше?”. Виберіть якийсь предмет (наприклад, сніг) і постарайтеся виділити якнайбільше властивостей (холодний, блискучий, білий, м’який, іскристий, ранній, глибокий, дрібний, несподіваний тощо). Які серед цих ознак головні? Чому? Поміркуйте разом.

З початкових класів дитину варто привчати точно виконувати вказівки дорослих. Адже, як правило, у процесі виконання домашніх завдань часто виникають такі питання: “Переписувати у зошит вправу чи виписувати лише окремі слова?”, “Задачу розв’язувати окремими діями чи виразом?” та ін. Щоб цього уникнути, важливо, насамперед, навчити дитину уважно слухати вчителя, найважливіше записувати у щоденник.

Добре розвиває уважність відомий у психології метод коректурної проби. Суть його ось у чому. Дитині пропонується друкований текст. Читаючи, вона повинна закреслювати (або підкреслювати) певну букву (наприклад, “к”). завдання можна урізноманітнити: одну букву підкреслювати, іншу – закреслювати тощо.

Формуванню уміння точно виконувати вказівки дорослого сприяють “графічні диктанти”. Суть вправи поясніть дитині таким чином: “Зараз ми будемо малювати візерунок. Робити це потрібно так: я буду говорити, в який бік і на скільки клітинок проводити лінію, а та виконуй. Кожну наступну лінію починай там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця. Наприклад, відрахуй чотири клітинки зверху, дві – зліва і постав крапку. Звідти починай малювати узор: дві клітинки вправо, три – вверх, три – вправо, п’ять – вниз, одна – вправо, дві – вверх. А тепер самостійно продовж узор”. Поступово малюнок варто ускладнювати.

Обов’язковою умовою повноцінного навчання є формування у молодших школярів уміння контролювати виконану роботу. Учені стверджують, що оволодіння контрольними уміннями здійснюється двома шляхами: вихованням потреби в самоконтролі та ознайомленням дітей з конкретними способами контролю.

Таким чином, спонукання дорослих: “Перевір роботу! Ще раз перевір!” – малоефективні. Важливо практично ознайомити дитину з тим, як переконатися, чому відповідь правильна або в чому її помилковість.

Молодші школярі порівняно легко оволодівають способом перевірки завдань шляхом зіставлення зі зразком (текстом підручника, словником). Батькам не варто поспішати виправляти помилку. Важливо ще раз звернути увагу дитини на зразок: “Давай зіставимо зі зразком”, “Послухай уважно, як я вимовляю це слово…”. Щоб зосередити увагу учнів на складних у написанні словах, варто попередньо підкреслити їх олівцем у тексті, а потім порадити побуквено звірити ці слова.

Пізніше діти оволодівають складнішими способами перевірки: зіставляють написане з вивченими правилами; перевіряють чи виконано все, що вимагає завдання; записують під диктовку з поясненням; відповідають на контрольні запитання, які є в кінці теми; підбирають слова на певне правило.

Характерною особливістю математичних завдань є те, що правильність їх розв’язання не може проконтролювати, зіставляючи результат діяльності зі зразком. Існують спеціальні способи перевірки математичних завдань: повторне розв’язання того ж прикладу, виконання оберненої дії, застосування переставної властивості додавання, розв’язування “кругових” прикладів тощо.

Можна застосовувати і такі способи перевірки прикладів: “Перевір правильність виконання, якщо відомо, що сума відповідей п’яти прикладів дорівнює 100”, “Випиши всі приклади з відповіддю 50 (з двоцифровими результатами, з однаковими відповідями)”, “Перевір себе: кожна наступна відповідь має бути більшою за попередню”.

З метою перевірки правильності розв’язання задачі доречно запитати у малюка, про що в ній йдеться; що відомо, а що потрібно знайти; як саме знайшов невідоме; чи впевнений у правильності результату; як можна перевірити. Такий підхід привчає дитину осмислювати виконану роботу, засвоювати спосіб міркування.

Таким чином, ми розглянули найважливіші вміння, які складають основу вміння вчитися. Формуються вони не лише прямим шляхом, а й опосередкованим.

Опосередковані засоби впливу – це, насамперед, особистісно орієнтоване спілкування, атмосфера доброзичливості, радості спільної праці. Якщо в сім’ї склалися таки стосунки, - учень не боїться висловлювати власну думку, запитувати, міркувати.

Народна мудрість говорить: “Хто думає, той і розум має”. Тому частіше ставте перед своїми дітьми запитання: “Чому ти так думаєш?”, “Як це можна довести?”, “Ти впевнений?”. “Чому ти вважаєш цей шлях правильним?” та ін. Не скупіться на похвалу, помічайте найменші успіхи у навчанні: “Минулого разу ти допустив шість помилок у завданні, а цього разу лише три”, “Молодець, ти вже навчився розв’язувати задачі на дві дії”. Дитині так потрібна ваша підтримка!

Рекомендації батькам:

Щоб формувати у дітей вміння самостійно поповнювати свої знання, необхідно щоденно підтримувати інтерес до навчання, потрібність в знаннях. Вам необхідно гарно уявляти собі той круг піклувань, в якому дитина живе, знати ті вимоги, які потребує від нього школа.

Займайтесь із своїми дітьми, допомагайте їм.

Процес освіти – саме важливе в житті людини. А в важкій справі неможна залишати дитину одну.

Рекомендована література:

І. В. Гребенников «Педагогічний всеобуч батьків»

Т.Я.Довга «Формування у молодших школярів умінь та навиків»